Я вважаю, що мова війни, це не дорівнює мові ворожнечі і вербальної агресії, це зовсім різні питання. Є негативні слова «колорады», «майдауны» і здається, що головне, це вербальна агресія, тобто це те, що ми можемо сказати, що вони погані. Але на мій погляд, провідною функцією негативної лексики є інша функція, це є функція позначення власного місця людини, яка говорить це слово в конфлікті. Зараз я поясню. Позначення власного місця мовця або автора у загальній ситуації. Функція мови війни полягає не в тому, щоб когось образити, а в тому щоб визначити, хто я. Якщо я вживаю слово «сепары», значить хто я? Я, не «сепар», це ясно. Якщо я кажу «майдауны», відповідно, я позначаю свою позицію в цьому конфлікті.

Тобто, є два взаємодоповнюючих набори слів для відміни і позначення від чужих і своїх для кожної зі сторін конфлікту. Той, хто вживає «ватник» і «колорады», в основному, там є певні моменти, не користується словом «свидомит» і «нацик» і навпаки.

Тобто, справа не в слові, як в такому, не в слові «колораді» або «ватники» або взагалі все те, що є, а вибір слова, який ми здійснюємо, о це основне. Вибір лексичної одиниці з цього набору стає знаком належності до цієї чи іншої сторони конфлікту. Тобто, не важливо «вата», «сепары», «ополченцы» чи що, головне позначити своє місце, хто я. Тобто, це функція ідентифікації власної позиції.